ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ, АСОЦІЙОВАНОГО З ГРІ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Кузнєцов С.В., Татаркіна А.М., Закревский Н.Н., Ольховська О.М., Копійченко Т.С., Білецька Г.А., Валюх С.В., Погребних К.І.

Харківський державний медичний університет, Україна.

В динаміці патологічного процесу обстежено269 дітей віком  від 1 місяця до 3 років. Хлопчиків було 54%, дівчаток - 46%.  Діагноз сальмонельозу та ГРІ був встановлений по сукупності клініко-анамнестичних данних, підтверджений бактеріологічно та серологічно. Серед обстежених переважали діти  першого року життя -61%. Несприятливий преморбідний фон (дистрофія, анемія, алергічний діатез, перенесені раніше захворювання, штучне вигодовування та ін.) виявлений у 82% хворих. Частіше за інших реєструвалися середньо тяжкі та тяжкі форми (57,4% та 34,6% відповідно), легкі - 8%.  В першу групу спостережень об’єднали 167 (62,1%) дітей,  хворих на сальмонельоз; в другу - 48 (17,8 %) хворих на мікст-інфекцію, де поряд з дисфункцією шлунково-кишкового тракту, виявлялись катаральні явища слизових оболонок дихальних шляхів; в третю групу - 54 (20,1%) хворих, у яких нашарування ГРІ виявлено в періоді реконвалесценції. Клініко-лабораторний аналіз дозволив виявити аденовіруси (42,1%), парагрипу (32,75), RS- віруси (17,2%) та віруси грипу (9%). Тривалість лихоманкового періоду хворих першої групи продовжувалась 7,3 ±2,4, у другої і третьої - 7,4±2,1 та 9,7±2,8 днів. Дисфункція кишківника тривала 11,2 ±1,7; 12,7±2,1 та 14,6±2,6 днів відповідно. Рецидиви, загострення та ускладнення сальмонельозу були діагнозовані значно частіше ( Р<0,05) у хворих другої та, особливо,  третьої (Р<0,01) груп. Середня тривалість перебування в стаціонарі та бактеріологічна санація організму хворої дитини були також вірогідно більш тривалими (Р<0,05)  у дітей з мікст-формамиами та нашаруваннями.

Таким чином, бактеріально-вірусні асоціації та нашарування різних ГРІ в періоді реконвалесценції призводить до більш несприятливого перебігу сальмонельозу, збільшує тривалість періоду санації організму та строків перебування хворих на ліжку, що необхідно ураховувати при обгрунтуванні терапії та реабілітації хворих.