ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ БІОКЕРУВАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У МОЛОДІ

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ БІОКЕРУВАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У МОЛОДІ

Гончаренко М. С. ¹, Закревський А. М. ², Тимченко Г. М. ¹, Ткаченко Г. В. ¹, Тимченко А.М. ¹

¹Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина, г. Харьков, Украина

²Харьковская медицинская академия последипломного образования, г. Харьков, Украина

Незадовільний стан здоров’я дітей деяких вікових категорій, зокрема учнівської молоді, збільшення частоти окремих видів захворювань серед дітей груп ризику, а також постійного зменшення прошарку здорових дітей серед дитячого населення, є головними питаннями системи охорони здоров’я і педагогіки в наш час. Основною метою розвитку валеопедагогічних заходів є пошук нових підходів до оцінки рівня здоров’я дітей, особливо шкільного віку. Це пов’язано передусім з несприятливою динамікою змін здоров’я школярів за роки їх навчання. Так, за час навчання у школі з першого по восьмий клас кількість здорових дітей зменшується майже учетверо. Розроблена комплексна оцінка функціонального стану та адаптаційних реакцій на дію екзогенних факторів для дітей шкільного віку та молоді  в умовах сучасної освіти має пріоритетне значення.

На сьогодні значний вплив на функціональний стан визнаний за малими факторами (слабкими за силою і тривалістю у часі), дія яких характеризується відсутністю первинних реакцій, перевагою неспецифічних форм реагування, акумуляцією біоефектів. Порушення функціональної активності бар’єру психічної адаптації проявляється функціональною неповноцінністю процесів сприйнятті, пошуку і переробки інформації, деформацією емоційного реагування, зміною соціально-психологічних контактів між учасниками навчально-виховного процесу, зокрема учнями, що в подальшому призводить до розвитку невротичних та емоційно-стресових розладів [2, 3]. Для реабілітації станів, що викликані стресовими впливами, використовується метод біокерування, так як медикаментозне лікування дає лише тимчасовий ефект, не усуваючи першопричини захворювання, а максимальний ефект досягається шляхом усунення першопричини захворювання і гармонійного дотримання режиму праці і відпочинку.

Метою даної роботи було виявлення рівня електричної активності головного мозку у учнівської та студентської молоді з біоритмологічних типів.

Предметом дослідження в даній роботі є електрична активність мозку учнів та студентів. Объектом дослідження – альфа-, бета- и тета-ритми учнів та студентів.

Дослідження електричної активності мозку проводилося за допомогою методу реєстрації ЭЭГ з використанням апаратно-програмного комплексу для збору і обробки інформації про зміну електрофізіологічних реакцій організму «БОСЛАБ» у 26 учнів та 38 студентів.

Вивчення електричної активності мозку у учнів та студентів проводилось за допомогою вивчення потрапляння величини альфа, бета і тета-ритмів в межі загальноприйнятого діапазону при виконанні різних тестів [1]. У зв’язку з тим, що стан електричної активності мозку змінюється при виконанні навантаження (вирішення задач, вплив зовнішніх подразників) відносно стану покою (відкриті/закриті очі) ми розподілили групу тестів на тести так званого «покою» и «стрес-тести». «Тести покою» включали в себе – тест «закриті очі», тест «відкриті очі», тест «закриті очі», і «стрес-тести» – тест «фігури» і «когнітивна задача».

Отримані дані свідчать про те, що як у студентів, так і у школярів при виконанні різних тестів достовірно значення ритмів потрапляють в межі загальноприйнятого діапазону, що свідчить про нормальне фізіологічне функціонування головного мозку піддослідних.

Як у студентів, так і у учнів спостерігається достовірний (р<0,1) зсув величини шансу потрапляння в межі загальноприйнятого діапазону (α –ритм – 8-13 Гц, β-ритм – 14-40 Гц, θ-ритм – 4-6 Гц) при виконанні різних тестів:

– у покої при виконанні тесту «закриті очі» за θ-ритмом, тесту «відкриті очі» α і θ ритмів, тесту «закриті очі» за θ-ритмам;

– при виконанні «стрес-тестів»: тест-фігури α- і θ-ритмів, при вирішенні когнітивної задачі за α-ритмами;

– у покої при виконанні тесту «закриті очі» за θ-ритмами.

Таким чином α- і θ-активність у студентів має достовірні відміни і є інформативним показником стану роботи головного мозку.

Розглянемо порівняльний аналіз середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у учнів (Табл. 1) та студентів (Табл. 2) з урахуванням біоритмологічного типу. Біоритмологічні типи піддослідних вивчалися за допомогою тест-опитувальника Остберга. Для позначки правої та лівої півкуль мозку поряд з назвою ритму стоїть індекс 1 та 2 відповідно.

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у учнів з урахуванням біоритмологічного типу M ± m, Гц.

Примітка: * р < 0,05 при порівнянні стресу зі спокоєм.

Аналізуючи дані середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у учнів з урахуванням біоритмологічного типу можна зробити висновок про те, що у ранкового типу величина α-ритму у покої достовірно більша (α1– 14,88 ± 1,46 Гц та α2 – 12,98 ± 1,35 Гц) ніж при стрес-тестах (α1 – 8,37 ± 0,41 Гц та α2 – 7,75 ± 0,44 Гц). У аритмічного типу достовірно більша величина α2 у покої (17,17 ± 2,27 Гц) при порівнянні зі стрес-тестом (10,43 ± 1,19 Гц), що свідчить про необхідність проведення α-стимулюючого тренінгу у учнів, незалежно від біоритмологічного типу. Характеризуючи діяльність θ-ритму лише у ранкового типу за показником θ2 спостерігається достовірне збільшення величини даного ритму з 10,34 ± 0,59 Гц у покої до 11,62 ± 0,59 Гц при стресі. Це свідчить про те, що синдром дефіциту уваги ми не спостерігаємо у учнівської молоді незалежно від біоритмологічного типу, але все ж таки рекомендуємо учням з ранковим типом звернути увагу на вплив стресів на їх організм.

Таблиця 2.

Порівняльний аналіз середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у студентів з урахуванням біоритмологічного типу M ± m, Гц.

Примітка: * р < 0,05 при порівнянні стресу зі спокоєм.

Аналізуючи дані середніх величин ритмів мозку у студентів можна зробити висновок проте, що ранковий тип є більш адаптованим до стресового навантаження в студентській групі при порівнянні з аритмічним та вечірнім типами, величини ритмів яких реагують на стресове навантаження достовірною зміною величини ритму. Так, у аритмічного типу достовірно збільшується величини θ1-ритму з 5,44 ± 0,42 Гц та θ2-ритму 5,74 ± 0,5 Гц на відповідно 7,73 ± 1,13 Гц та 8,24 ± 1,15 Гц при стресі, що свідчить про вплив стресового навантаження на діяльність нервової системи. У вечірнього типу достовірно зменшується величина α1-ритму при стресі при порівнянні з покоєм з 8,025 ± 1,64           Гц до 4,85 ± 0,58 Гц. Величини як θ1-, так і θ 2-ритмів збільшуються з 5,62 ± 0,44 Гц та 6,51 ± 0,57 Гц відповідно у покої до 6,86 ± 0,52 Гц та 8,43 ± 0,90 Гц при стресі. Це свідчить схильність саме аритмічного та вечірнього біоритмологічних типів до появи психосоматичних порушень.

Подальше вивчення α-активності і проведення α-стимулюючих тренінгів у учнів та студентів буде слугувати профілактичними заходами задля аддиктивних розладів (наркоманія, алкогольна залежність), аффекторних розладів (депресії, тривожні розлади) і психосоматичних захворювань. Вивчення θ-активності інформативним показником синдрому дефіциту уваги і потребує проведення β-стимулюючих тренінгов (підвищення β-активності і зниження θ-активності у лобних відділах головного мозку).

Література:

1. Волынкина Г.Ю., Суворов Н.Ф.. Нейрофизиологическая структура эмоциональных сотояний человека. Л. Наука. 1981. С.68-74.

2. А.Б.Скок, О.С.Шубина, О.А.Джафарова, Е.Г.Веревкин. Энцефалографический метод альфа-тета тренинга при лечении аддиктивных расстройств. // Биоуправление-3: Теория и практика. – Новосибирск, 1998. С. 42-47.

3. М.Б.Штарк, А.Б.Скок. Применение электроэнцефалографического биоуправления в клинической практике //Биоуправление-3: Теория и практика. – Новосибирск, 1998. С. 2-5.