НАКАЗ від 13 червня 2005 року N 271 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"

 МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 13 червня 2005 року N 271

Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"

На виконання доручення Президента України від 06.03.2003 N 1-1/252 щодо прискорення розроблення і запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров'я, протоколів лікування та доручення Прем'єр-міністра України від 12.03.2003 N 14494, з метою поліпшення якості надання медичної допомоги населенню наказую:

1. Затвердити клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим:

1.1. на алкогольну хворобу печінки (додається);

1.2. на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (додається);

1.3. на диспепсію (додається);

1.4. на жовчокам'яну хворобу (додається);

1.5. на неспецифічний виразковий коліт (додається);

1.6. на неускладнену виразкову хворобу та інші пептичні виразки шлунку та/або 12-палої кишки (додається);

1.7. на сидром подразненої кишки (додається);

1.8. на функціональні порушення біліарного тракту (додається);

1.9. на хворобу Крона (додається);

1.10. на хронічний гастрит (додається);

1.11. на хронічний панкреатит (додається);

1.12. на хронічний холецистит (додається);

1.13. на хронічні гепатити (додається);

1.14. на цирози печінки (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації організувати впровадження та забезпечувати дотримання протоколів надання медичної допомоги в підпорядкованих лікувально-профілактичних закладах.

3. Українському інституту громадського здоров'я (Пономаренко В. М.) довести протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія" до відома лікувально-профілактичних закладів.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Ханенка С. М.

 

Міністр

М. Є. Поліщук

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на алкогольну хворобу печінки

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні, гастроентерологічні або хірургічні (у разі ускладнень) відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

При субкомпенсованому або декомпенсованому цирозі печінки, гострому та хронічному алкогольному гепатиті - стаціонарне обстеження та лікування у гастроентерологічних, терапевтичних або хірургічних (при ускладненнях) відділеннях. Медикаментозне лікування при компенсованому цирозі, хронічному гепатиті та стеатозі печінки проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах.

3. Ознаки та критерії діагностики алкогольної хвороби печінки (АХП)

• Систематичне вживання алкогольних напоїв

• Ознаки алкогольної хвороби: висока толерантність алкоголю, психологічна та фізична залежність від алкогольних напоїв, алкогольна енцефалопатія, наявність алкогольних психозів в анамнезі

• Соціальна деградація: часті зміни місця роботи із пониженням професії, втрата роботи, сім'ї тощо

• Порушення нервово-психологічного стану: підвищена збудливість, неадекватна поведінка, тремор рук, порушення сну

• Наявність жовтяниці, поширених підшкірних вен, пальмарної ерітеми, судинних зірочок, одутловатість обличчя, збільшення білявушних залоз, витончення волосся, сірий або ціанотичний відтінок шкіри, гінекомастія, збільшення розмірів живота

• Наявність діагностичних критеріїв окремих форм АХП (стеатоз, гепатит, цироз, фіброз)

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Лабораторна діагностика при АХП:

• білірубін та його фракцій в сироватці крові, АсАт, АлАт, ГГТ, ЛФ - одноразово

• загальний білок та білкові фракції - одноразово

• сечовина та креатинін крові - одноразово

• глюкоза крові - одноразово

• клінічний аналіз крові та сечі - одноразово

• коагулогама - одноразово

• вміст холестерину крови та ліпопротеїдів крові - одноразово

• визначення HBsAg - одноразово

• визначення групи крові та резус-фактора - одноразово

Інструментальні та інші методи діагностики АХП:

• Ультразвукове дослідження печінки - одноразово

Лікування:

Алкогольна жирова дистрофія печінки

• Відмова від вживання алкоголю, дієта, повноцінна по вмісту білку, з підвищеним вмістом вітамінів, ліпотропних факторів

• Гепатопротектори (рослинні, препарати есенціальних фосфоліпідів, метіонину, ліпоєвої або урсодезоксихолевої кислоти) протягом 3 - 6 місяців

Алкольний фіброз печінки

Хворих з алкогольним фіброзом лікують в амбулаторних умовах. Основою лікування є відмова від алкоголю та повноцінне харчування. Додатково можна призначити вітамінні середники та метаболіти.

Алкогольний гепатит

• Відмова від вживання алкоголю, дієта, повноцінна по вмісту білку, з підвищеним вмістом вітамінів, ліпотропних факторів

• Кортикостероїди всередину 4 - 6 тижнів з поступовим зниженням дози до повної відміни

• Гепатопротектори 1 - 2 місяці

При холестатичній формі алкогольного гепатиту:

• Урсодезоксихолева кислота протягом 1 - 6 міс.

При печінковій недостатності:

• Зменшення вживання білка до 10 - 30 г/добу

• Інфузіонна терапія

• Гепатопротектори

• Препарати амінокислот

• Пребіотики

При розвитку прекоми або коми:

• Пребіотики

• Антибіотики

При набряко-асцитичному синдромі:

• Білкові препарати

• Сечогінні

Алкогольний цироз печінки

Лікування аналогічне лікуванню алкогольного гепатиту.

Додатково призначають:

• Антисекреторні препарати для профілактики симптоматичної виразки

• Антибіотики при розвитку прекоми або коми

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

• Пункційна біопсія печінки - одноразово

Лікування:

• Парацентез та осмотичні діуретики при рефракторному асциті

• Хірургічні методи лікування (перитоневенозний шунт, трансюгулярний черезпечінковий шунт, трансплантація печінки)

• При розвитку кровотечі із варикозно-розширених вен стравоходу:

- В перші 1 - 2 дні голод

- Очисні клізми

- Гемостатична терапія

- Препарати соматостатину

- ІПП парентерально

- Пребіотики

- Антибіотики

- Зменшення дози сечогінних

- Балонна тампонада (зондовим баланом Блекмора) - при неефективності консервативної терапії

Після припинення кровотечі із варикозних вен стравоходу та шлунка для зниження портального тиску та профілактики повторних кровотеч - прийом b-адреноблокаторів: пропранололу або нітратів, а також препаратів соматостатину, вазопресину. Після першої кровотечі із варикозних вен стравоходу та шлунка слід вирішити питання про хірургічне лікування: накладання лігатур на венозні вузли, склеротерапію, трансплантацію печінки.

6. Середня тривалість лікування:

Середня тривалість стаціонарного лікування - 3 - 4 тижні (в залежності від клінічної форми АХП).

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Критеріями ефективності лікування є нормалізація загального стану хворого, біохімічних показників функціонального стану печінки, перевід хворого в компенсований стан, відсутність ускладнень.

8. Реабілітація

Тривала дієта N 5, відмова від алкоголю, прийому гепатотоксичних ліків. Обмеження фізичних навантажень.

9. Диспансерне спостереження

Усі хворі на алкогольні цирози печінки підлягають активному диспансерному нагляду з періодичним обстеженням 1 раз у 6 - 12 місяців (УЗД печінки, біохімічні проби печінки).

 

Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню

В. М. Таран

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ)

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні, гастроентерологічні та хірургічні (при хірургічних ускладненнях) відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. Невелика частина хворих з ускладненнями ГЕРХ (пептичні виразки, стріктури, кровотеча), наявністю тяжкої соматичної супутньої патології, при необхідності ендоскопічного лікування ГЕРХ потребує лікування в умовах гастроентерологічного або хірургічного стаціонару (2 - 4 тижні).

3. Критерії діагностики захворювання

Клінічні ознаки:

Характерними типовими симптомами ГЕРХ є печія та відрижка кислим (регургитація).

NB! Пацієнти, в яких симптоми заявляються з частотою 2 рази на тиждень протягом 4 - 8 тижнів та більше, повинні розглядатись як ті, що мають ГЕРХ.

Відсутність типових симптомів не виключає діагноз ГЕРХ.

Критерії діагностики:

• Тест з інгібітором прогонової помпи (ІПП)

Попередній діагноз ГЕРХ може бути поставлений пацієнту на основі типових симптомів, після чого повинно бути призначено емпіричне лікування одним із ІПП у повній дозі. Ефективність двотижневого курсу лікування ІПП є непрямим підтвердженням діагнозу ГЕРХ. При застосувуванні нових сучасних ІПП (езомепразол, рабепразол, пантопразол) ефективність тесту можна оцінювати на 5 - 7 день.

• Ендоскопічне підтверждення езофагіту

• Позитивні результати 24-годинного стравохідного pH-моніторингу (при неерозивній ГЕРХ)

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

• ЕКГ - одноразово

• Тест з ІПП - одноразово

Лікування:

Лікування ГЕРХ поділяється на 2 фази:

• Перша фаза - початкове (ініціальне) лікування ГЕРХ у стадії загострення, що ставить за мету загоєння ерозивного езофагіту, повне купування клінічних проявів.

• Друга фаза - тривале лікування, що має за своє основне завдання підтримання ремісії.

Мінімальна тривалість ініціального лікування при неерозивній ГЕРХ - 4 тижні з подальшим переходом на дозу, яка підтримує ремісію, ще, як мінімум, протягом 4 тижнів. При ерозивній ГЕРХ тривалість ініціального лікування повинна становити від 4 до 12 тижнів, залежно від ступеня езофагіту з наступним тривалим призначенням однієї зі схем тривалої терапії. Загальноприйнятою стратегією лікування ГЕРХ є стратегія лікування антисекреторними препаратами Step-down: початкове призначення подвійних або стандартних доз ІПП протягом 4 - 8 тижнів (залежно від важкосіт ГЕРХ або НЕРХ) з подальшим переходом на тривале лікування за різними схемами. Альтернативними методами лікування є ендоскопічні та хірургічні методи лікування.

Тривале лікування ГЕРХ може проводитись у 3-х варіантах:

1. Тривалий кожноденний прийом ІПП у протирецидивних дозах;

2. Терапія "за вимогою": прийом ІПП у повній дозі коротким 3 - 5-денним курсом при поновленні симптоматики;

3. Терапія "вихідного дня": прийом ІПП у протирецидивній дозі два дня на тиждень (наприклад, субота та неділя).

4. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

• Ендоскопія показана:

1. При неефективності емпіричного лікування

2. При наявності тривожних симптомів

3. Хворим старшим за 40 років

4. При тривалому анамнезі хвороби (5 років та більше)

5. У випадку спірного діагнозу або при наявності атипових симптомів

6. У комплексі передопераційної підготовки.

• Хромоендоскопія з метиленовим синім:

Показана пацієнтам з анамнезом захворювання 5 років та більше для виявлення ділянок кишечної метаплазії (стравоходу Баррета), з подальшою біопсією цих ділянок.

• Біопсія:

1. Показана, якщо при верхній ендоскопії виникла підозра на кишечну метаплазію, незалежно від тривалості анамнезу хвороби

2. Повинна виконуватись у пацієнтів з виразковим ураженням стравоходу та/або його стенозом, а також у випадку підозри на нерефлюксну етіологію езофагіту

3. Не показана пацієнтам з ерозивним езофагітом при відсутності показань, що перераховані у пунктах 1 та 2.

• 24-годинний внутрішньостравохідний pH-моніторинг:

Основний метод підтвердження ГЕРХ, що дає змогу довести зв'язок симптомів (як типових, так і атипових) із шлунково-стравохідним рефлюксом.

• Рентгенологічне обстеження стравоходу (при підозрі на діафрагмальну килу)

• pH-моніторинг за допомогою радіотелеметричної системи "Bravo" має ряд переваг перед традиційним зондовим методом

• Тест на Helicobacter pylori (Hp) - одноразово

Виявлення та ерадикація Hp-інфекції показані у випадку необхідності тривалої терапії за допомогою ІПП.

• Загальний аналіз крові та біохімічні дослідження - одноразово

При неефективності лікування протягом 2-х тижнів необхідно проводити ЕГДС та pH-моніторинг. При підтвердженні діагнозу доза ІПП збільшується - призначається прийом їх стандартної дози два рази на добу з інтервалом в 12 годин, інколи додатково призначаються прокінетики. У випадках нічного "прориву" кислотності, підтвердженого даними pH-моніторингу, показано додаткове до подвійної дози ІПП застосування H₂-гістаміноблокаторів у стандартній дозі. При наявності жовчного рефлюксу показано застосування урсодезоксихолевої кислоти або цитопротекторів.

Ендоскопічне та хірургічне лікування ГЕРХ та стравоходу Баррета

Хірургічне або ендоскопічне лікування ГЕРХ може бути рекомендовано пацієнту у слідуючих випадках:

• Необхідність тривалої медикаментозної терапії

• Недостатній ефект медикаментозного лікування

• Діафрагмальна кела, великий об'єм рефлюксату

• Ускладнена ГЕРХ (кровотеча, стриктури, СБ, рак стравоходу)

• Повторні аспираційні пневмонії

• Особисте бажання пацієнта

6. Середня тривалість початкового лікування - 1 - 3 міс. (залежно від форми ГЕРХ та важкості езофагіту)

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Основні критерії ефективності лікування - загоєння ерозивних уражень стравоходу, зникнення печії, поліпшення якості життя. Частота рецидивування протягом першого року після вдалого завершення лікування становить 39 - 65 % для ерозивної ГЕРХ та 78 - 91 % для неерозивної ГЕРХ, що обумовлює необхідність тривалої підтримуючої терапії.

7. Реабілітація

• Загальні рекомендації по дієті при ГЕРХ:

• Після прийому їжі уникати нахилів уперед та не лягати

• Уникати надмірних прийомів їжі, не їсти за 2 - 3 години до сну

• Уникати прийому продуктів, що знижують тонус НСС та подразнюють CO стравоходу (жирна їжа, кислі соки, алкоголь, кава, шоколад та ін.)

• Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації

• Спати з припіднятим головним кінцем ліжка не менше ніж на 15 см

• Не носити тісну одежу та тугі паски

• Уникати підняття ваги понад 8 - 10 кг, перенапруження черевного пресу та роботи, пов'язаної з нахилами тулуба уперед

• Боротьба з надмірною вагою

• Кинути палити

• Уникати прийому провокуючих рефлюкс ліків

8. Диспансерне спостереження

Диспансерному нагляду підлягають хворі з тривалою печією (більше 10 років), ерозивними формами ГЕРХ, стравоходом Баррета. У випадках стравоходу Баррета тактика лікування визначається ступенем дисплазії епітелію. При дисплазії низького ступеня слід призначати ІПП в подвійній дозі не менше ніж на 3 міс. з подальшим зниженням їх дози до стандартної. Ендоскопічний контроль з повторними біопсіями слід проводити кожен рік. Для пацієнтів з виявленою дисплазією високого ступеня повинно бути виконано ще одне ендоскопічне дослідження з множинною біопсією (особливо зі змінених ділянок CO, виявлених при хромоендоскопії) для пошуку інвазивного раку. Якщо в результаті цих досліджень виявлена поширена дисплазія високого ступеня, рекомендується ендоскопічне лікування (ендоскопічна резекція CO) або навіть хірургічне втручання - езофагоектомія.

 

Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню

В. М. Таран

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на диспепсію

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів, в рефракторних випадках - психосоматичні відділення.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. У деякої частини хворих при неефективному первинному лікуванні можливе короткочасне (1 тиждень) стаціонарне дообстеження у гастроентерологічних або загальнотерапевтичних відділеннях. Невелика частина хворих з функціональною диспепсією (ФД) при відсутності достатнього ефекту від амбулаторного лікування може потребувати госпіталізації у психосоматичний стаціонар протягом 2 тижнів.

3. Критерії діагностики захворювання

Критерії діагностики необстеженої диспепсії

Визначаються даними додаткових інструментальних досліджень, характерних для того чи іншого органічного (пептична виразка, ГЕРХ, біліарна патологія, панкреатити, пухлини шлунку або підшлункової залози, прийом НПЗП) або функціонального (функціональна диспепсія) захворювання.

Важливе значення має своєчасне виявлення "тривожних симптомів" або "симптомів червоних прапорів" - дисфагії, блювоти (особливо з домішками крові), мелени, лихоманки, немотивованої втрати маси тіла, анемії, лейкоцитозу, підвищеного ШОЕ), що, як правило, свідчить про серйозну органічну патологію. У таких випадках всебічне обстеження обов'язкове. Якщо після проведення всебічного ретельного обстеження органічних причин диспепсії встановити не вдається, ставиться діагноз ФД. Таким чином, ФД - діагноз виключення.

Критерії діагностики функціональної диспепсії (Римські критерії II)

Наявність за останні 12 місяців, протягом не менш 12 тижнів (не обов'язково послідовних), таких симптомів:

1. Персистивні або рецидивні класичні симптоми диспепсії (біль або дискомфорт у центральній ділянці верхньої частини живота),

а також

2. Відсутність доказів наявності органічного захворювання (в першу чергу після проведення ендоскопії), що дає змогу пояснити наявні симптоми;

а також

3. Відсутність симптомів, які свідчать про зв'язок диспепсичних симптомів з порушенням функції кишківника (зменшення або виникнення симптомів після дефекації чи їх зв'язок зі змінами частоти та форми стулу, тобто виключення синдрому подразненої кишки).

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

• Загальний аналіз крові та біохімічні дослідження - одноразово

• Аналіз калу на призовану кров - одноразово

• ЕГДС з біопсією (суворо обов'язкова у країнах з високою поширеністю раку шлунку, після 45 років, при наявності тривожних симптомів) - одноразово

• Встановлення інфікування H.pylori - ¹³C-сечовинний дихальний тест, швидкий уреазний тест, серологія - одноразово

• УЗД органів черевної порожнини (для виключення біліарної та панкреатичної патології) - одноразово

Лікування:

Терапія першої лінії:

4.1. Виразкоподібний варіант:

• Монотерапія кислотознижувальними препаратами:

- Алюмінієво-магнієві антациди (протягом 2 - 4 тижнів)

або

- H₂-гістаміноблокатори (протягом 2 - 4 тижнів)

або

- Інгібітори прогонової помпи (ІПП) протягом 2 - 4 тижнів

або

• Ерадикація Hp-інфекції в Hp-позитивних випадках ("потрійна" терапія відповідно до рекомендацій Маастрихтського консенсусу 2-2000 протягом 7 днів):

NB! Через 4 тижні після проведеного лікування повинен бути проведений контроль за ерадикацією H.pylori за допомогою дихального тесту з 13C-сечовиною або визначення фекального антигену Hp.

• За відсутності ерадикаціїї Hp - друга лінія лікування Hp-інфекції відповідно до рекомендацій Маастрихтського консенсусу 2-2000 протягом 7 - 10 днів

4.2. Дисмоторний варіант ФД:

• Монотерапія прокінетиками протягом 2 - 4 тижнів

4.3. Неспецифічний варіант

• Монотерапія кислотознижувальними препаратами

або

• Монотерапія прокінетиками (див. вище)

або

• Ерадикація Hp-інфекції ("потрійна" терапія протягом 7 днів - див. вище)

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

• Іригоскопія (колоноскопія) - одноразово

• Інтрагастральна та внутрістравохідна pH-метрія (моніторування для виключення ГЕРХ та НЕРХ) - одноразово

• УЗД щітоподібної залози, органів малого тазу - одноразово

• Дослідження гастродуоденальної моторики;

- Ультразвукове визначення швидкості випорожнення шлунку

- ¹³C-октаноєвий дихальний тест

- Відеоендоскопічна капсула

Лікування:

Терапія другої лінії (резервна) призначається при неефективності вищезазначених методів (можливо у психосоматичному відділенні):

• Антидепресанти

• Цитопротектори

• Антагоністи 5HT₃-рецепторів

• Спазмолітики

• Вітрогінні засоби

• Протизапальні рослинні засоби

• Різні види психотерапії під наглядом психотерапевта

6. Середня тривалість лікування - 2 - 4 тижні (залежить від варіанта перебігу, супутніх функціональних розладів нервової системи)

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Основні критерії ефективності лікування - виліковування хворого, зменшення або зникнення симптомів диспепсії, ерадикація інфекції H.pylori (контролюється за допомогою ¹³C-сечовинного дихального тесту), поліпшення якості життя. Приблизно у 30 % хворих наступає спонтанне виліковування. У більшості хворих, на жаль, вірогідність рецидиву симптомів після успішного курсового лікування досить велика. Незважаючи на відсутність органічної патології, у таких пацієнтів суттєво страждає якість життя, що нерідко потребує тривалої або постійної терапії або терапії "за вимогою" в амбулаторних умовах.

8. Реабілітація

Індивідуальний дієтичний режим (з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою. Забороняється або значно обмежується куріння та алкоголь. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття, Миргород).

9. Диспансерне спостереження

Диспансеризації не підлягають.

 

Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню

В. М. Таран

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на жовчокам'яну хворобу (ЖКХ)

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні, гастроентерологічні та хірургічні відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Обов'язковій госпіталізації в хірургічні відділення в ургентному порядку підлягають хворі з ускладненими формами ЖКХ, у плановому порядку - хворі для проведення планової холецистектомії. Стаціонарне обстеження та лікування у хірургічних або гастроентерологічних відділеннях можливе при загостреннях ЖКХ. Тривале медикаментозне лікування препаратами жовчних кислот проводиться в амбулаторних умовах.

3. Критерії діагностики захворювання

• Приступи жовчної коліки

• Наявність конкременту/конкрементів у жовчному міхурі або жовчних протоках при УЗД (або КТ, ЕРХПГ)

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

Лабораторна діагностика:

• Загальний аналіз крові - одноразово;

• Цукор крові - одноразово;

• Загальний білірубін та його фракції - одноразово;

• АЛТ, АСТ, ЛФ, ГГТП - одноразово;

• Холестерин крові, ліпідограма крові - одноразово;

• Загальний аналіз сечі, копрограма - одноразово;

• Група крові, резус-фактор - одноразово;

Інструментальна діагностика:

• УЗД черевної порожнини - основний та найбільш ефективний метод діагностики ЖКХ у клінічній практиці (виявляють наявність каменів в жовчному міхурі, потовщення стінок жовчного міхура, деформацію жовчного міхура, "відключений" жовчний міхур, розширення жовчних протоків) - одноразово;

• Рентгенологічне дослідження черевної порожнини (для виявлення рентгенконтрастних каменів) - одноразово;

• ЕГДС - одноразово;

• ЕКГ - одноразово;

Лікування:

1. Хірургічне лікування: лапароскопічна холецистектомія ("золотий" стандарт) або відкрита холецистектомія. Консультація хірурга обов'язкова у всіх випадках. При жовчнокам'яній хворобі рекомендовано оперативне втручання або в плановому порядку (тоді ймовірність післяопераційних ускладнень зменшується) або за життєвими показаннями;

або

2. Пероральний медикаментозний літоліз препаратами жовчних кислот (при наявності холестеринових рентгенпрозорих конкрементів загальним розміром не більше 15 мм при збереженій скорочувальній функції жовчного міхура - доступний не більше ніж у 20 % хворих):

° Урсодезоксихолева кислота протягом 6 - 18 - 24 міс. (ймовірність рецидиву після розчинення каменів - 50 %) 

Показання до оперативного втручання:

Абсолютні показання до холецистектомії:

- Гострий холецистит та інші хірургічні ускладнення

- Часті рецидивуючі жовчні коліки

- Нефункціонуючий жовчний міхур

- Холедохолітіаз

- Панкреатит

- Підозра на рак жовчного міхура

Відносні показання до операції:

- Хронічний калькульозний холецистит з симптомами

- Протипоказання до медикаментозного літолізу

Протипоказання для консервативного лікування ЖКХ:

- Ускладнена ЖКХ, в тому числі гострий та хронічний холецистит

- Відключений жовчний міхур

- Часті жовчні коліки

- Вагітність

- Виражене ожиріння

- Супутні захворювання (виразкова хвороба, хронічний панкреатит, цукровий діабет, запальні захворювання кишечника - хвороба Крона та НВК)

- Хронічна діарея

- Рак жовчного міхура

- Пігментні або кальциновані конкременти

- Будь-які конкременти розміром більше 15 мм

- Множинні конкременти, що займають більше 50 % просвіту жовчного міхура

- Неспроможність тривало (6 - 24 міс.) приймати медикаменти

3. Постійне дотримання дієти, симптоматичне лікування легких приступів жовчної коліки (спазмолітики всередину, в/м та в/в, селективні антагоністи Ca)

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

• Аналіз калу на еластазу 1;

• Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатогорафія (при підозрі на холедохолітіаз) - одноразово;

• КТ органів черевної порожнини (більш точно виявляє щільність конкрементів) - одноразово;

• Пероральна або в/в холецистографія (чутливість 30 - 60 %) - у теперішній час застосовується рідко;

• Колоноскопія.

Лікування:

1. Екстракопоральна літотрипсія крупних конкрементів з послідуючим медикаментозним літолізом препаратами жовчних кислот.

6. Середня тривалість лікування

Середня тривалість хірургічного лікування - 4 - 10 днів (в залежності від типу операції).

Середня тривалість медикаментозного літолізу - 12 - 18 міс.

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Розчинення конкрементів (при медикаментозному літолізі) та позбавлення від симптомів ЖКХ (після холецистектомії), відсутність ускладнень ЖКХ.

8. Реабілітація

Після оперативного втручання - індивідуальний дієтичний режим (часте дрібне харчування з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі - дієта N 5), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою. Забороняється або значно обмежується алкоголь. Санаторно-курортне лікування після операції при стійкій ремісії (Моршин, Трускавець, Свалява, Кавказькі Мінеральні Води, Березовські Мінеральні Води, Миргород, Куяльник).

9. Диспансерне спостереження

Хворі з ЖКХ підлягають диспансерному нагляду 1 раз на рік. Після вдалого медикаментозного літолізу - ультразвуковий моніторинг рецидиву жовчних каменів 1 раз на 6 міс., при появі рецидиву - повторне лікування.

 

Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню

В. М. Таран

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на неспецифічний виразковий коліт (НВК)

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні, гастроентерологічні або проктологічні відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Абсолютна більшість хворих з загостреннями НВК лікується стаціонарно. Тривалість стаціонарного лікування (3 - 6 - 8 тижнів) залежить від ступеня важкості та наявності ускладнень, в основному показано при важких та середньоважких формах в стадії загострення, обов'язково - при гострому перебігу. Легкі форми НВК (проктит, проктосигмоїдит) можуть лікуватись амбулаторно. Тривале протирецидивне лікування проводиться в амбулаторно-поліклінічних умовах.

3. Ознаки та критерії діагностики захворювання

• Характерні симптоми:

° Діарея з домішками крові та слизу

° Біль у животі

° Тенезми

° Субфебрільна температура тіла 

• Негативні результати повторних бактеріологічних посівів калу

• Ендоскопічне та морфологічне підтвердження дифузного запалення слизової з геморагіями та/або виразковими ділянками

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

Лабораторні та інструментальні дослідження

• Загальний аналіз крові (визначення ШОЕ, числа еритроцитів та гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів) - неодноразово при тяжкому перебігу

• Загальний білок та білкові фракції - неодноразово при тяжкому перебігу

• Цукор крові - двічі

• Печінкові та ниркові проби - неодноразово при тяжкому перебігу

• C-реактивний протеїн (кількісне визначення) - неодноразово при тяжкому перебігу

• Група крові та резус-фактор - одноразово

• Копрограма - двічі

• Повторні посіви калу на патогенну мікрофлору та яйця глист (для виключення інфекційної або паразитарної природи)

• Загальний аналіз сечі - одноразово

• Ендоскопічне обстеження з морфологічним дослідженням біоптатів - "золотий стандарт" діагностики - проводиться у всіх випадках для веріфікації діагнозу. При підозрі на токсичну дилатацію кишки проводити не можна.

• Морфологічне дослідження біоптатів: виявляє запальну інфільтрацію переважно слизової оболонки, іноді - підслизової основи, набряк слизової оболонки та крововиливи у її строму, крипт-абсцеси, поверхневі виразки, зникнення бокалоподібних клітин

• ЕКГ - одноразово

• Рентгеноскопія органів грудної клітини - одноразово

• УЗД органів черевної порожнини - одноразово

Лікування:

При загостренні

• 5-аміносаліцилати та/або

• Топічні стероїди протягом 2 міс. та/або

• Системні стероїди - протягом 2 міс.

Симптоматичне лікування полягає у застосуванні антидіарейних засобів (не можна застосовувати при важкому перебігу та загрозі токсичної ділатації кишки), дієти з підвищеним вмістом білка, застосуванні препаратів крові (при кровотечі, анемії), електролітних розчинів (при тяжкому перебігу), заліза, повного парентерального харчування (при важкому перебігу).

В ремісії

• 5-аміносаліцилати (тривалість підтримуючого лікування не обмежена).

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

• Рентгенологічне дослідження: іригоскопія не повинна проводитись на висоті проявів НВК, за виключенням тих випадків, коли діагноз залишається неясним. Після купування гострих симптомів іригоскопія проводиться в основному для визначення розповсюдженості процесу.

Лікування:

• Імуносупресори

• Антибактеріальні препарати

• Антицитокинові препаратати

Згідно більшості консенсусів, прийнятих у різних регіонах земної кулі, "золотим стандартом" лікування НВК є медикаментозна терапія. Хірургічне втручання залишається лише резервом для лікування ускладнених форм, рефракторних до консервативної терапії. Показаннями до оперативного лікування (потреба в хірургічному лікуванні виникає приблизно у 20 % випадків) є:

Абсолютні показання:

• Перфорація

• Непрохідність кишківника

• Токсична ділатація кишки

• Абсцес

• Кровотеча

• Тяжка дисплазія або рак товстої кишки

Відносні показання:

• Неефективність консервативної терапії (інтенсивна терапія: в/в введення стероїдів та імуносупресорів) при блискавичному перебігу у дуже важких випадках протягом 5 - 7 днів

• Свищі

• Легка дисплазія епітелію

6. Середня тривалість лікування

Середня тривалість курсового стаціонарного лікування - 3 - 6 тижнів.

7. Критерії ефективності лікування

Ліквідація (зменшення) симптомів захворювання та досягнення клінічної та ендоскопічної ремісії. Повного одужання без радикального хірургічного лікування (колектомія) не наступає, хоча взагалі прогноз для хворих НВК при ефективності аміносалицілатів та стероїдів благоприємний. Ефективність аміносаліцилатів оцінюють на 14 - 21-й день терапії, кортикостероїдів - на 7 - 21-й день, імуносупресорів - через 2 - 3 міс.

8. Реабілітація

Хворі з легкими формами є трудоздатними, але їм рекомендується додержуватись режиму праці та відпочинку, забороняється або значно обмежується алкоголь. Хворі з середньоважкими формами обмежено трудоздатні, хворі з важкими формами та прооперовані хворі є інвалідами 2 групи.

9. Диспансерне спостереження

Підлягають постійному диспансерному нагляду 1 раз у 6 міс. Після досягнення клініко-ендоскопічної ремісії проводиться тривала протирецидивна терапія (роками) аміносаліцилатами або імуносупресорами. Вторинна профілактика направлена на запобігання провокуючим загостренням факторів, найбільш значимими з яких є інтеркурентні інфекції верхніх дихальних шляхів та кишечника, прийом нестероїдних протизапальних засобів та стреси. Через 8 років при тотальному НВК та 10 років при лівобічному НВК навіть у стані ремісії проводяться повторні колоноскопії з біопсіями через 1 - 4 роки в залежності від наявності або відсутності дисплазії слизової оболонки кишки.

 

Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню

В. М. Таран

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на неускладнену виразкову хворобу та інші пептичні виразки шлунку та/або 12-палої кишки

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Абсолютна більшість хворих з неускладненими пептичними виразками повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. Показаннями для госпіталізації (протягом 10 - 14 днів) є:

• Підозра на ускладнення виразкової хвороби (ВХ)

• Вперше виявлені пептичні виразки при відсутності можливості амбулаторного обстеження

• ВХ з різко вираженим болевим та диспепсичним синдромом, що погано піддається лікуванню в амбулаторних умовах

• ВХ при наявності супутньої патології

• Проведення антигелікобактерної терапії при підвищеному риску виникнення алергічних реакцій

3. Ознаки та критерії діагностики захворювання

Критерії діагностики:

• Ендоскопічно підтверджений виразковий дефект у 12-палій кишці або шлунку (доброякісність шлункової виразки повинна бути підтверджена морфологічним дослідженням множинних біопататів)

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

• Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) - "золотий стандарт" діагностики - проводиться у всіх випадках для веріфікації діагнозу (при дуоденальних виразках - одноразово для діагностики, при виразках шлунку - проводиться повторно для контролю за загоєнням виразки)

• Біопсія слизової оболонки (СО) для проведення:

° Швидкий уреазний тест (антральний відділ шлунку) - експрес-діагностика Hp-інфекції у ендоскопічному кабінеті

° Морфологічне дослідження СО (по 2 біоптати з антрального відділу та тіла шлунку) - для діагностики наявності інфекції H.pylori (Hp), атрофії, дисплазії або неоплазії, виключення рідких та атипових причин виразок СО

• Тест на наявність інфекції H.pylori - суворо обов'язково у кожного хворого з пептичною виразкою (¹³C-сечовинний дихальний тест, швидкий уреазний тест, серологія) - одноразово

• Загальний аналіз крові - одноразово

• Аналіз калу на скриту кров - одноразово

Лікування:

1. При виразковій хворобі (пептичних виразках, пов'язаних з Hp-інфекцією) основною стратегією лікування є проведення "потрійної" антигелікобактерної терапії протягом 7 днів у відповідності до Маастрихтського консенсусу 2-2000.

NB! Через 4 тижні після проведеного лікування повинен бути проведен контроль за ерадикацією H.pylori за допомогою дихального тесту з 13C-сечовиною або визначення фекального антигену Hp.

При відсутності ерадикаціїї Hp - друга лінія лікування у відповідності до Маастрихтського консенсусу 2-2000.

Примітка:

• після проведення потрійної терапії більшість практичних лікарів призначає "доліковування" антисекреторним засобом (ІПП або H₂-гістаміноблокатором) у стандартній дозі протягом 2-х тижнів (при виразках 12-п.к.) або 3 - 6 тижнів (при виразках шлунку), хоча сам Маастрихтський консенсус цього спеціально не рекомендує

2. При Hp-негативних пептичних виразках основною стратегією лікування є призначення антисекреторних препаратів:

• ІПП протягом 3 - 4 тижнів при дуоденальных виразках, 4 - 8 тижнів - при виразках шлунку

або

• H₂-гістаміноблокатори протягом 3 - 4 тижнів при дуоденальних виразках, 4 - 8 тижнів - при виразках шлунку (у теперішній час у вигляді монотерапії застосовуються рідко)

або

• Локально діючі препарати (у вигляді монотерапії застосовуються рідко, в основному, при виразках шлунку)

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

• Рентгенологічне дослідження шлунку - при наявності ЕГДС у теперішній час практично повністю втратило своє значення при неускладненій ВХ та застосовується, в основному, при підозрі на наявність ускладнень, в першу чергу - при стенозі вихідного відділу шлунку

• Дослідження секреторної функції шлунку (интрагастральна pH-метрія) - має значення для вибору оптимальної схеми лікування

• УЗД ОЧП

• Біохімічне дослідження крові

• Визначення групи крові, резус-фактора

• Коагулограма

6. Середня тривалість лікування - 14 - 28 днів (в залежності від локалізації виразки).

7. Критерії ефективності лікування, очікувані результати лікування

Кардинальна кінцева мета лікування - виліковування хворого шляхом проведення етіологічного лікування та усунення основної причини (в першу чергу - Hp-інфекції), а також швидке купування симптомів захворювання, досягнення загоєння виразки, попередження розвитку рецидивів та ускладнень, добра переносимість та безпека лікування, зменшення термінів лікування, частих повторних (контрольних) ЕГДС (при дуоденальних виразках) та госпіталізацій.

Вдала антигелікобактерна терапія Hp-позитивних виразок сприяє повному одужанню у 80 - 85 % випадків, як правило, частота рецидивів виразки не перевищує 6 %, частота ускладнень - 2 - 4 %. Прогноз погіршується при невдалих спробах повторної ерадикації Hp, наявності ускладнень, особливо - при підозрі на малігнізацію. У випадку, якщо ерадикації H.pylori не наступило, незважаючи на її загоєння, то при відсутності подальшого лікування рецидив дуоденальної виразки протягом найближчих місяців, як правило, виникає у 50 - 70 % хворих. Рецидиви пов'язані або з неповно проведеною ерадикацією (частіше за всього), або з реінфекцією (у розвинутих країнах рідко), або з дією іншого етіологічного фактора (частіше за всього - застосування НПЗП), або має місце комбінована етіологія пептичної виразки.

NB! Хірургічному лікуванню підлягають тільки ускладнені пептичні виразки: перфорація; кровотеча, погано контролюєма методами сучасного ендоскопічного гемостазу та парентеральним застосуванням антисекреторних препаратів (ІПП, H2-гістаміноблокатори); стеноз; пенетрація; підозра на малігнізовану виразку шлунку.

8. Реабілітація

Індивідуальний дієтичний режим (з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою. Не слід застосовувати НПЗП, обмежується паління та алкоголь. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття).

9. Диспансерне спостереження

Диспансеризації підлягають хворі з виразками шлунку та атрофічним гастритом. Після загоєння доброякісних виразок шлунку доречно провести контрольні ЕГДС через 3 та 6 міс. При наявності атрофії слизової оболонки шлунку - повторні ЕГДС з біопсією для моніторування можливої появи передракових змін 1 раз в 2 - 3 роки.

 

Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню

В. М. Таран

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на синдром подразненої кишки (СПК)

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. У деякої частини хворих при неефективності первинного лікування можливе короткочасне (1 тиждень) стаціонарне дообстеження для виключення органічної патології у гастроентерологічних або загальнотерапевтичних відділеннях. Невелика частина хворих з СПК при відсутності достатнього ефекту від амбулаторного лікування може потребувати госпіталізації у психосоматичний стаціонар протягом 2 тижнів.

3. Ознаки та критерії діагностики захворювання

СПК - діагноз виключення, він в першу чергу потребує виключення органічних захворювань.

Римські критерії II синдрому подразненої кишки

Протягом 12 та більше тижнів за останні 12 міс. абдомінальний дискомфорт або біль у поєднанні з двома з трьох нижченаведених симптомів:

• Полегшення після дефекації та/або

• Початок поєднується зі змінами частоти стулу та/або

• Початок поєднується зі змінами консистенції стулу

Нижчєнаведені симптоми підтверджують наявність СПК, якщо займають більше чверті доби:

• Зміна частоти стулу (більше 3-х разів на день або менше 3-х разів на тиждень)

• Зміна форми стулу (комковатий/твердий або неоформлений рідкий)

• Порушення акту дефекації (затруднення, неутримання або почуття неповної дефекації)

• Виділення слизу з калом

• Почуття здуття та розпирання у животі

Діагноз СПК ставиться при наявності болю та трьох з останньої групи симптомів. СПК може супроводжуватись також іншими симптомами.

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

• Загальні клінічні та біохімічні аналізи - одноразово

• Не менше ніж 3-кратне дослідження калу на приховану кров, яйця глист, паразити, лейкоцити, вільний жир

• Посіви калу на патогенну мікрофлору (для виключення інфекційної природи) - одноразово

• Колоноскопія - одноразово

• УЗД 04 П - одноразово

Лікування:

Терапія першої лінії

• Загальні заходи:

° Пояснення пацієнту можливих причин та механізмів розвитку кишкових розладів

° Ведення пацієнтом індивідуального щоденника

• Рекомендації по харчуванню з урахуванням домінуючого варіанта СПК:

- При переважанні діареї:

° Обмеження грубих харчових волокон; виключення сорбітолу, фруктози, кофе, алкоголю, газованих напоїв; продуктів, підсилюючих газоутворення (молока, капусти, бобових)

- При переважанні закрепів:

° Дієта з високим вмістом рослинної клітковини, висівок

• Медикаментозна терапія:

- При переважанні абдомінального болю:

° Спазмолітики

° Холінолітики

° Селективні антагоністи Ca

- При переважанні діареї:

° Антидіарейні засоби

- При переважанні закрепів:

° Проносні засоби

° Прокінетики

° Пребіотики

° 5NH₄-агоністи

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

• ЕГДС з біопсією з нисхідного відділу 12-палої кишки (при підозрі на целіакію, хворобу Уіпла, надмірний бактеріальний зріст) - одноразово

• Рентгенологічне дослідження товстої (іригоскопія) та/або тонкої кишки (пасаж барію по тонкій кишці) - одноразово

• Відеокапсульна ендоскопія тонкої кишки - одноразово

• УЗД щитоподібної залози, органів малого тазу - одноразово

• Дослідження гормонів щитоподібної залози (для виключення гіпо- або гіпертиреозу) - одноразово

• Тест з навантаженням лактозою (при підозрі на лактазну недостатність) - одноразово

• Аналіз калу на еластазу 1 (для виключення зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози) - одноразово

• Імуноферментне визначення антигліадинових та антитрансглютаміназних антитіл (при підозрі на целіакію) - одноразово

Терапія другої лінії:

° Трициклічні антидепресанти (низькі дози) або інгібітори зворотнього захвату серотоніну

° Різні види психотерапії

6. Середня тривалість лікування

Середня тривалість курсового лікування - 2 - 4 - 8 тижнів.

7. Критерії ефективності лікування

Основні критерії ефективності лікування - зменшення або зникнення симптомів, поліпшення якості життя.

8. Реабілітація

Індивідуальний дієтичний режим (часте дробне харчування з виключенням або обмеженням індивідуально несприйнятних продуктів, жирної, смаженої їжі), режим праці та відпочинку, заняття фізкультурою. Санаторно-курортне лікування (курорти Закарпаття, Карлови Вари).

9. Диспансерне спостереження

Диспансерне спостереження не передбачене.

 

Директор Департаменту організації і розвитку медичної допомоги населенню

В. М. Таран

 

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом МОЗ України від 13 червня 2005 р. N 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ
надання медичної допомоги хворим на функціональні порушення біліарного тракту (біліарні дисфункції)

1. Сфера дії протоколу - загальнотерапевтичні та гастроентерологічні відділення усіх рівнів, в рефракторних випадках - психосоматичні відділення.

2. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Абсолютна більшість хворих повинна лікуватись та обстежуватись амбулаторно. У деякої частини хворих при неефективному первинному лікуванні можливе короткочасне (1 тиждень) стаціонарне дообстеження у гастроентерологічних або загальнотерапевтичних відділеннях.

3. Критерії діагностики захворювання

Діагностичні критерії дисфункції жовчного міхура (ЖМ)

1. Повторні епізоди помірної або важкої болі в епігастрії або правому підребер'ї тривалістю 20 хвилин та більше протягом, щонайменше, 3 міс. протягом року, у поєднанні з одним та більше зі слідуючих ознак:

• Нудота, блювота

• Ірадіація болю у спину або праву лопатку

• Поява болю після прийому їжі

• Поява болю у нічний час

2. Порушення функції ЖМ (при УЗД скорочення ЖМ після жовчогінного сніданку менше ніж на 40 %; при дуоденальному зондуванні - послаблення міхурного рефлексу - кількість міхурної жовчі підвищена - до 100 - 150 мл при нормі 30 - 70 мл, жовч виділяється повільно, маленькими порціями)

3. Відсутність структурних порушень, що пояснюють наявні симптоми

Діагностичні критерії дисфункції сфінктера Одді (ДСО)

Виділяють 3 типи біліарної та 1 тип панкреатичної дисфункції.

Біліарна дисфункція сфінктера Одді 1 типу (ймовірність 65 - 95 %)

Напад болю біліарного типу в поєднанні з 3 слідуючими ознаками:

• Підвищення АСТ і/або ЛФ в 2 і більше разів при дворазових дослідженнях

• Затримка відтоку жовчі більше 45 хвилин

• Розширення загальної жовчної протоки більше 12 мм

Біліарна дисфункція сфінктера Одді 2 типу (ймовірність 50 - 63 %)

Напад болю біліарного типу в поєднанні з 1 або 2 слідуючими ознаками:

• Підвищення АСТ і/або ЛФ в 2 і більше разів при дворазових дослідженнях

• Затримка відтоку жовчі більше 45 хвилин

• Розширення загальної жовчної протоки більше 12 мм

Біліарна дисфункція сфінктера Одді 3 типу (ймовірність 12 - 28 %)

Тільки напад болю біліарного типу.

Панкреатичний тип ДСО

Подібно біліарній дисфункції першого типу, панкреатичний тип ДСО може бути представлений класичною картиною панкреатиту з гострими болями в епігастральній області та лівому підребер'ї, опоясуючого характеру, з ірадіацією під ліву лопатку; супроводжуватися підвищенням ліпази та амілази сироватки крові. При мінімальних проявах - подібно 3 типу біліарній ДСО - болі носять схожий характер, але не має підйому панкреатичних ферментів, у багатьох пацієнтів дані прояви можуть трактуватися як синдром функціонального абдомінального болю.

4. Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту

Діагностика:

Скринінгові методи діагностики:

• Загальний білірубін та його фракції - одноразово;

• АЛТ, АСТ, ЛФ; ГГТП - одноразово;

• Амілаза сечі - одноразово;

• УЗД (О) - при необхідності - повторно;

• ЕФГДС з оглядом фатерова сосочка;

Уточнюючі методи:

• УЗД з оцінкою стану ЖМ (з жовчогінним сніданком - 20 г сорбіту у 100 мл води, характерно збільшення діаметра холедоху після прийому жирної їжі)