Вторник, 23 Января, 2018 г.
О Проекте Контакты и партнеры Карта сайта
Харьков медицинский
Поиск: по названию  адресу 
/ / / /

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ БІОКЕРУВАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У МОЛОДІ

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ БІОКЕРУВАННЯ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ У МОЛОДІ

Гончаренко М. С. 1, Закревський А. М. 2, Тимченко Г. М. 1, Ткаченко Г. В. 1, Тимченко А.М. 1

1Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина, г. Харьков, Украина

2Харьковская медицинская академия последипломного образования, г. Харьков, Украина

 

Незадовільний стан здоров’я дітей деяких вікових категорій, зокрема учнівської молоді, збільшення частоти окремих видів захворювань серед дітей груп ризику, а також постійного зменшення прошарку здорових дітей серед дитячого населення, є головними питаннями системи охорони здоров’я і педагогіки в наш час. Основною метою розвитку валеопедагогічних заходів є пошук нових підходів до оцінки рівня здоров’я дітей, особливо шкільного віку. Це пов’язано передусім з несприятливою динамікою змін здоров’я школярів за роки їх навчання. Так, за час навчання у школі з першого по восьмий клас кількість здорових дітей зменшується майже учетверо. Розроблена комплексна оцінка функціонального стану та адаптаційних реакцій на дію екзогенних факторів для дітей шкільного віку та молоді  в умовах сучасної освіти має пріоритетне значення.

На сьогодні значний вплив на функціональний стан визнаний за малими факторами (слабкими за силою і тривалістю у часі), дія яких характеризується відсутністю первинних реакцій, перевагою неспецифічних форм реагування, акумуляцією біоефектів. Порушення функціональної активності бар’єру психічної адаптації проявляється функціональною неповноцінністю процесів сприйнятті, пошуку і переробки інформації, деформацією емоційного реагування, зміною соціально-психологічних контактів між учасниками навчально-виховного процесу, зокрема учнями, що в подальшому призводить до розвитку невротичних та емоційно-стресових розладів [2, 3]. Для реабілітації станів, що викликані стресовими впливами, використовується метод біокерування, так як медикаментозне лікування дає лише тимчасовий ефект, не усуваючи першопричини захворювання, а максимальний ефект досягається шляхом усунення першопричини захворювання і гармонійного дотримання режиму праці і відпочинку.

Метою даної роботи було виявлення рівня електричної активності головного мозку у учнівської та студентської молоді з біоритмологічних типів.

Предметом дослідження в даній роботі є електрична активність мозку учнів та студентів. Объектом дослідження – альфа-, бета- и тета-ритми учнів та студентів.

Дослідження електричної активності мозку проводилося за допомогою методу реєстрації ЭЭГ з використанням апаратно-програмного комплексу для збору і обробки інформації про зміну електрофізіологічних реакцій організму «БОСЛАБ» у 26 учнів та 38 студентів.

Вивчення електричної активності мозку у учнів та студентів проводилось за допомогою вивчення потрапляння величини альфа, бета і тета-ритмів в межі загальноприйнятого діапазону при виконанні різних тестів [1]. У зв’язку з тим, що стан електричної активності мозку змінюється при виконанні навантаження (вирішення задач, вплив зовнішніх подразників) відносно стану покою (відкриті/закриті очі) ми розподілили групу тестів на тести так званого «покою» и «стрес-тести». «Тести покою» включали в себе – тест «закриті очі», тест «відкриті очі», тест «закриті очі», і «стрес-тести» – тест «фігури» і «когнітивна задача».

Отримані дані свідчать про те, що як у студентів, так і у школярів при виконанні різних тестів достовірно значення ритмів потрапляють в межі загальноприйнятого діапазону, що свідчить про нормальне фізіологічне функціонування головного мозку піддослідних.

Як у студентів, так і у учнів спостерігається достовірний (р<0,1) зсув величини шансу потрапляння в межі загальноприйнятого діапазону (α –ритм – 8-13 Гц, β-ритм – 14-40 Гц, θ-ритм – 4-6 Гц) при виконанні різних тестів:

– у покої при виконанні тесту «закриті очі» за θ-ритмом, тесту «відкриті очі» α і θ ритмів, тесту «закриті очі» за θ-ритмам;

– при виконанні «стрес-тестів»: тест-фігури α- і θ-ритмів, при вирішенні когнітивної задачі за α-ритмами;

– у покої при виконанні тесту «закриті очі» за θ-ритмами.

Таким чином α- і θ-активність у студентів має достовірні відміни і є інформативним показником стану роботи головного мозку.

Розглянемо порівняльний аналіз середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у учнів (Табл. 1) та студентів (Табл. 2) з урахуванням біоритмологічного типу. Біоритмологічні типи піддослідних вивчалися за допомогою тест-опитувальника Остберга. Для позначки правої та лівої півкуль мозку поряд з назвою ритму стоїть індекс 1 та 2 відповідно.

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у учнів з урахуванням біоритмологічного типу M ± m, Гц.

Ритми мозку

Біоритмологічні типи

Ранковий (n = 21)

Аритмічний (n = 5)

спокій

стрес

спокій

стрес

α 1

14,88 ± 1,46

8,37 ± 0,41*

17,14 ± 4,02

10,19 ± 1,55

α 2

12,98 ± 1,35

7,75 ± 0,44*

17,17 ± 2,27

10,43 ± 1,19*

β 1

7,05 ± 0,54

7,23 ± 0,51

7,13 ± 1,54

7,77 ± 0,9

β 2

5,96 ± 0,51

5,94 ± 0,46

7,99 ± 0,81

8,49 ± 0,52

θ 1

10,7 ± 0,55

11,08 ± 0,38

13,91 ± 2,12

14,05 ± 0,99

θ 2

10,34 ± 0,59

11,62 ± 0,59*

14,44 ± 1,14

14,0 ± 0,51

Примітка: * р < 0,05 при порівнянні стресу зі спокоєм.

Аналізуючи дані середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у учнів з урахуванням біоритмологічного типу можна зробити висновок про те, що у ранкового типу величина α-ритму у покої достовірно більша (α1– 14,88 ± 1,46 Гц та α2 – 12,98 ± 1,35 Гц) ніж при стрес-тестах (α1 – 8,37 ± 0,41 Гц та α2 – 7,75 ± 0,44 Гц). У аритмічного типу достовірно більша величина α2 у покої (17,17 ± 2,27 Гц) при порівнянні зі стрес-тестом (10,43 ± 1,19 Гц), що свідчить про необхідність проведення α-стимулюючого тренінгу у учнів, незалежно від біоритмологічного типу. Характеризуючи діяльність θ-ритму лише у ранкового типу за показником θ2 спостерігається достовірне збільшення величини даного ритму з 10,34 ± 0,59 Гц у покої до 11,62 ± 0,59 Гц при стресі. Це свідчить про те, що синдром дефіциту уваги ми не спостерігаємо у учнівської молоді незалежно від біоритмологічного типу, але все ж таки рекомендуємо учням з ранковим типом звернути увагу на вплив стресів на їх організм.

 

Таблиця 2.

Порівняльний аналіз середніх величин ритмів (α–, β- і θ-ритмів) при виконанні різних тестів у студентів з урахуванням біоритмологічного типу M ± m, Гц.

Ритми мозку

Біоритмологічні типи

Ранковий (n = 2 )

Аритмічний (n = 17)

Вечірній (n = 18)

покой

стрес

покой

стрес

покой

стрес

α 1

12,43 ± 6,52

9,85 ± 5,31

6,72 ± 1,28

5,06 ± 0,85

8,025 ± 1,64

4,85 ± 0,58*

α 2

10,47 ± 5,69

8,61 ± 3,96

5,08 ± 0,80

4,72 ± 0,70

8,175 ± 1,64

5,22 ± 0,59

β 1

3,5 ± 0,46

5,53 ± 1,90

3,54 ± 0,64

3,81 ± 0,59

3,49 ± 0,63

3,7 ± 0,75

β 2

3,30 ± 0,74

5,42 ± 1,57

3,03 ± 0,53

3,45 ± 0,48

3,56 ± 0,53

3,93 ± 0,70

θ 1

5,51 ± 1,25

13,91 ± 8,39

5,44 ± 0,42

7,73 ± 1,13*

5,62 ± 0,44

6,86 ± 0,52*

θ 2

5,88 ± 1,57

12,88 ± 6,08

5,74 ± 0,5

8,24 ± 1,15*

6,51 ± 0,57

8,43 ± 0,90*

Примітка: * р < 0,05 при порівнянні стресу зі спокоєм.

 

Аналізуючи дані середніх величин ритмів мозку у студентів можна зробити висновок проте, що ранковий тип є більш адаптованим до стресового навантаження в студентській групі при порівнянні з аритмічним та вечірнім типами, величини ритмів яких реагують на стресове навантаження достовірною зміною величини ритму. Так, у аритмічного типу достовірно збільшується величини θ1-ритму з 5,44 ± 0,42 Гц та θ2-ритму 5,74 ± 0,5 Гц на відповідно 7,73 ± 1,13 Гц та 8,24 ± 1,15 Гц при стресі, що свідчить про вплив стресового навантаження на діяльність нервової системи. У вечірнього типу достовірно зменшується величина α1-ритму при стресі при порівнянні з покоєм з 8,025 ± 1,64           Гц до 4,85 ± 0,58 Гц. Величини як θ1-, так і θ 2-ритмів збільшуються з 5,62 ± 0,44 Гц та 6,51 ± 0,57 Гц відповідно у покої до 6,86 ± 0,52 Гц та 8,43 ± 0,90 Гц при стресі. Це свідчить схильність саме аритмічного та вечірнього біоритмологічних типів до появи психосоматичних порушень.

Подальше вивчення α-активності і проведення α-стимулюючих тренінгів у учнів та студентів буде слугувати профілактичними заходами задля аддиктивних розладів (наркоманія, алкогольна залежність), аффекторних розладів (депресії, тривожні розлади) і психосоматичних захворювань. Вивчення θ-активності інформативним показником синдрому дефіциту уваги і потребує проведення β-стимулюючих тренінгов (підвищення β-активності і зниження θ-активності у лобних відділах головного мозку).

 

Література:

1. Волынкина Г.Ю., Суворов Н.Ф.. Нейрофизиологическая структура эмоциональных сотояний человека. Л. Наука. 1981. С.68-74.

2. А.Б.Скок, О.С.Шубина, О.А.Джафарова, Е.Г.Веревкин. Энцефалографический метод альфа-тета тренинга при лечении аддиктивных расстройств. // Биоуправление-3: Теория и практика. – Новосибирск, 1998. С. 42-47.

3. М.Б.Штарк, А.Б.Скок. Применение электроэнцефалографического биоуправления в клинической практике //Биоуправление-3: Теория и практика. – Новосибирск, 1998. С. 2-5.

 

Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина
Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина, кафедра валеологии.
valeolog@univer.kharkov.ua
http://valeolog.org.ua/

Разработка сайта - LotusSoft ©2003-2006 LotusSoft.    med@lotussoft.com.ua

©Авторские права принадлежат исключительно автору статьи.
Отвественность за содержание материала несет автор статьи.

Телефонные справочники Украины